Про матеріали і техніку малюнка – уроки малювання

Для олівцевих малюнків вибирають щільну, добре проклеєну, але не глянцевитую, а шорстку папір. Начерки можна робити в блокнотах, в альбомах з художньої папери.

Малюють звичайними графітними олівцями м\’яких номерів, позначених на оправі буквами М або В (№ 1М – самий твердий, № 6М – самий м\’який і жирний). Тверді номери (№ 1T-№ 5Т – самий твердий) використовують тільки в оформлювальних роботах, для креслень і дуже рідко для малюнків з натури.

Вибір олівців визначається конкретною задачею малюнка, особливостями натури, а також схильностями художника до тієї або іншій манері виконання. Припустимо, поставлений натюрморт із контрастних за тоном предметів. Тут потрібні м\’які олівці типу “Комсомольський”, “Оріон”, імпортні “Кох-і-нор” і “Саксонія”. Пізніше стане в нагоді і олівець “Ретуш”. А для намітки контурів візьміть олівці “Піонер” № 2М або “Конструктор” № 2В, дають легкі і чіткі штрихи.

Купуючи олівець, подивіться на зріз грифеля з торця. Якщо помітите черепашок, то значить олівець буде ламким. Не кидайте олівці, інакше і хороший графіт стане ламким.

Перш ніж малювати, заточіть 3-4 олівця, щоб не зупиняти роботу, коли грифель затупиться. Заточують олівець, відступивши на 2-3 см від його кінця. При цьому грифель повинен бути відточений не менш ніж на 1 див. Непогано прикріпити до планшета смужку наждачного паперу, щоб обточувати на ній грифель.

Під час роботи треба дивитися не на вістрі олівця, а як би забігати оком вперед, куди повинна бути доведена лінія. (П. Чистяков радив заздалегідь уявляти собі, що “звідси-сюди – форма така”.) Намітивши лінію, тут же порівняйте її з іншими штрихами, подивившись на форму в цілому, якщо співвіднести з головною вертикаллю, віссю конструкції предмета.

Рецептів штрихування не буває. Але рада “наносити штрихи по формі” треба правильно зрозуміти й доречно використовувати. Малюнок не має нічого спільного з розтушовуванням по частинах заздалегідь окреслених фігур контуром. Контур малюнку є результатом ліплення форми тоном, штрихуванням. Та й відразу точно його неможливо знайти. Починають малюнок з “дотичних” штрихів, що охоплюють “місце” форми в просторі, а не вирізують її абрис, “край”.

Корисно заздалегідь спробувати силу тону кожного олівця, зробивши на окремому листку штрихування від найбільш легких до найбільш жирних штрихів.

Рис. 26

Для виправлення малюнка і зняття зайвої чорноти тони треба приготувати гумку – “клячку” (рис. 25). Купують звичайні сірі гумки-ластики (тільки не гумки для чорнила) і витримують їх у банку з очищеним бензином 2-3 дні. Набряклу гумку виймають і для видалення бензину кладуть на промокальний або обгортковий папір. Потім гумку треба обов\’язково прокип\’ятити ще, після чого вона хороша для малювання.

Малюнки пером роблять тушшю на більш щільною і гладкою папері, іноді і на крейдованому. Але занадто гладка, глянсовий папір, а також папір, надмірно проклеєна або має жирові плями, не годиться, на ній туш погано лягає.
Малюють звичайним металевим пером (краще мідним, без потовщення на кінчику), гусячим пером, пером з очеретяної палички, а також дерев\’яними паличками, оструганными у вигляді лопаточки або на вістрі. Гусячі і очеретяні пір\’я теж заточують не тільки гостро, але і у вигляді лопаточки. “По натурі і прийом”.

Прекрасний матеріал для малюнків – деревне вугілля. Їм створюють особливо мальовничі і широко розкриті малюнки, що поєднують мазки, растушевку з лініями і штрихами різної сили і чіткості.

Вугілля в готовому вигляді продається в магазинах для художників. Його можна навчитися готувати самому. Для цього нарізають березові палички без сучків довжиною близько 15 см, очищають від кори і укладають у консервну банку. Банку засипають сухим річковим піском доверху, закривають кришкою і обмазують всі пази глиною. А посередині кришки обов\’язково роблять невеликий отвір. Потім цю банку ставлять в піч для випалу.

Коли з отвору піде димок, виймають банку, дають їй охолонути і обережно звільняють від обмазки. Видаливши пісок, дістають угольки і пробують їх на папері: якщо їх недожгли, вугілля буде дряпати папір, навпаки, перепалений вугілля буде кришитися. При певному досвіді ви навчитеся визначати час, необхідний для випалу. Рекомендована температура при випалюванні – 250°-300° С.

Інші матеріали для малюнка, наявні в продажі, – пресоване вугілля, соус і сангіна.

Соусом працюють сухим способом, приблизно так само, як і вугіллям. Переходу від темного до світлого тону домагаються за допомогою растушки. Її роблять з трикутного аркуша паперу, туго скрученої в загострену трубочку. Бувають і готові растушки зі шкіри, замші.

Соус добре розчиняється, тому його можна наносити на малюнок і пензлем (мокрий спосіб).

Вибір будь-якого матеріалу і техніки малюнка підкоряйте образотворчим завданням, характером натури. Обов\’язково враховуйте свої здібності, схильності, свою підготовленість до того чи іншого способу малюнка. Але знайте, що зміна матеріалів, проби нових прийомів посилюють інтерес в роботі, розвивають руку й око, наштовхують художника на нові відкриття. П. Чистяков говорив про свого учня Сєрова, що той “постійно шукав і тому не припиняв розвиватися”.

Автор: Ю. Аксьонов, М. Левидова