ЩО ТАКЕ ПАСТЕЛЬ? – уроки малювання
Найбільш знайоме, часто вживається у повсякденному житті поняття – «пастельні тони». Кожен, не замислюючись, скаже, що воно означає ніжні, приглушені відтінки. Але запитайте у випадкового співрозмовника: «Що таке пастель?»- і, швидше за все, отримаєте лише загальний, розпливчастий відповідь: «Пастель-це один із видів образотворчого мистецтва». Широкій публіці пастель набагато менш відома, ніж олійний живопис, акварель або гравюра.
Мабуть, найвідоміше твір, виконане в техніці пастелі – знаменита розтиражована рекламою «Шоколадниця» Ж. Е. Ліотара. Оригінал цього твору зберігається в Дрезденської галереї. Погляньте на неї ще раз (мал.1)
Рис. 1 Ж. Е. Ліотар «Шоколадниця»
Ви відразу опинитеся в полоні її чарівного сяйва, відразу відчуєте чарівність, що виходить від старовинних пастелей. У чому ж причини цього магічного, майже чаклунського впливу старовинних пастелей на глядача? – Звичайно, у властивостях вживаної фарби і в особливостях техніки пастелі.
З моменту виникнення пастелі і майже до кінця 18 ст. художники самі вручну створювали пастельні фарби. Процес їх виготовлення був досить трудомістким. Як правило, пастель у формі сухих фарбувальних крейди виготовляли з зволоженою водою і доведеної до густого, м\’якого тістоподібного стану суміші 3-х інгредієнтів: пігменту, тобто барвника, мінерального наповнювача (як правило, крейди) і невеликої кількості сполучного засобу, в більшості випадків гуміарабіку. Тістоподібну масу пресували, висушували і розрізали на бруски. Для малювання пастеллю потрібна фактурна шорстка поверхня. Це необхідно для того, щоб фарба могла зачепитися за поверхню поміцніше. Штрихи пастелі, нанесені на папір, пергамент, холст чи картон, утримуються на них чисто механічно, адже зв\’язувальних речовин, головним завданням яких є закріплення фарб в грунті і зв\’язування їх один з одним, пастелі вкрай мало. Зате при мінімальній кількості сполучної частинки фарбувального пігменту знаходяться у вільному стані. Відбиваючись від частинок пігменту і розсіюючись в різні боки, світло надає барвистого шару особливу лучистість і бархатистість, якусь приглушену матовість і специфічну пастельну лагідність.
Пастель – найбільш приваблива, але і сама тендітна із графічних і живописних технік. Вона дуже чутлива до необережним дотиків, дрібних пошкоджень, легко стирається і обсипається. Виконані в цій техніці твори настільки ніжні і сипучі, що не допускають частого експонування, пов\’язаного з перевезеннями.
Художників постійно хвилювала проблема збереження творів, стала темою багатьох вчених трактатів. Винаходилися різні фіксатіви, але навіть найдосконаліші з них змінювали початковий тон пастелі, спотворювали її колористичну гаму, губили її природну бархатистість.
Виявилося, що для збереження від механічних пошкоджень робіт, виконаних пастеллю, краще всього просто використовувати рами зі склом і паспарту – окантовкою з щільного картону, щоб навіть скло не стосувалося роботи.
Практика показує, що при правильному оформленні та зберіганні пастель виявляється досить витривалою. Це підтверджує стан зберігаються в музеях Європи старовинних пастелей. Більш того, завдяки тому, що пастель обходиться майже без зв\’язуючих речовин, вона на відміну від олійного живопису з плином часу майже не змінюється. Картини, написані олійними фарбами, внаслідок хімічних процесів, що відбуваються в єднальних речовин, сильно піддаються впливу часу, темніють. Навпаки, світлоносні, чисті фарби старовинних пастелей зберігають свою первісну соковитість, свіжість, силу і живу бархатистість фактури.
Отже, пастель (франц. pastel від італ. pastello, зменшувальне від pasta-тісто) – це, по – перше, техніка живопису та малювання сухими, м\’якими кольоровими крейдами. Пастеллю також називається твір, виконаний у цій техніці. Цей термін застосовують для позначення фарб (кольорових крейд), які використовуються в цій техніці.
Автор: Давидова Л. С.