Василь Кандинський. – уроки малювання

420. Василь Кандинський. Ескіз I до «Композиції VII». 1913 р. Папір, туш. 78,1 х 100 див. Художній музей, Берн, Швейцарія. Собр. ФеликсаКлее

Самий сміливий і несподіваний крок після фовізму зробив працював в Німеччині російський художник Василь Кандинський (18661944) – провідний майстер об\’єднання мюнхенських живописців «Блакитний вершник» («Der Blauer Reiter»). Відхід від фігуративності намітився у Кандинського вже в 1910 році, а повністю присвятив себе абстрактного мистецтва кілька років потому. Використовуючи колористичну гаму веселки і вільну, динамічну манеру живопису паризьких фовістів, він створив абсолютно безпредметна стиль. Назви його творів так само абстрактні, як і їх форми – наприклад, одне з найбільш типових називається «Ескіз I для “Композиції VII”» (мал. 420).

Нам, мабуть, слід утримуватися від вживання тут терміна «абстракція», так як він часто використовується для позначення узагальнення, спрощення художником форм видимої реальності (порівняйте з висловом Сезанна, що в основі всіх природних форм лежать конус, сфера і циліндр). Кандинський, однак, прагне наділити форму і колір чисто духовним змістом (як він виражався), усуваючи будь-яке подібність з матеріальним світом. Вістлер також говорив про «відволіканні картини від усякого зовнішнього інтересу» і навіть передбачив «музичні» назви Кандинського (див. мал. 380). Розкуте вплив фовізму дозволило Кандинскому втілити свою теорію в життя, бо в фовизме така можливість, безперечно, була присутня з самого початку.

Наскільки грунтовні аналогія між живописом і музикою? Дійсно художник, проводячи її послідовно і бескомромиссно, як Кандинський, досягає нових висот? Або, бути може, декларована незалежність від фігуративного образності змушує його тепер «зображати музику», що робить його ще більш залежним? Захисники Кандинського люблять стверджувати, що предметна живопис має «літературне» зміст, а їх, мовляв, ця залежність від іншого мистецтва не влаштовує. Однак вони не пояснюють, чому «музичне» зміст безпредметного живопису краще. Хіба для живопису музика менш чужа, ніж література? Схоже, вони думають, ніби музика з притаманною їй беспредметностью – більш високе мистецтво, ніж література чи живопис. Подібна точка зору пов\’язана з традицією, що сходить до Платона і до якої примикають Гребель, Блаженний Августин та їх середньовічні послідовники. Підхід беспредметников можна назвати «світською іконоборством» – вони заперечують образність не як щось погане, неприйнятне, а як щось, що не має відношення до мистецтва.

З цим важко сперечатися, і, власне, не має особливого значення, справедлива чи ні така теорія: як говориться, правота пудингу не в рецепті його виготовлення, а в тому, що він смачний. Ідеї будь-якого художника не важливі для нас до тих пір, поки ми не переконаємося в значущості його творчості. Безсумнівно, Кандинський створив життєздатний стиль, хоча його творчість, слід визнати, вимагає інтуїтивного відгуку, що для когось із глядачів може виявитися скрутним. Відтворена тут робота справляє враження своєю колористичної насиченістю, виразністю, яскравою свіжістю почуття, навіть якщо ми і не зовсім впевнені в тому, що саме хотів сказати художник.

Автор: Х. В. Янсон та Ентоні Ф. Янсон