Вхід і вихід

Епіграф:

Пацієнт психіатра: Мій лікар сказав щоб я терміново звернувся до вас! Незрозуміло з якої причини у мене хороша дружина, я багато заробляю, у мене багато друзів, зі здоров\’ям відмінно, і немає ніяких проблем!
Психіатр: Хмм.. І давно це у вас?

Якщо хтось запитає де я живу, де те місце з якого йде звук мого життя, я відповім без всякого пафосу: це сірі вулиці і люди, банальні непотрібні думки в голові, холодні стіни, убиті утопії, неискренные андеграунды. Ми всі тут живемо. І кожен з нас обирає своє «добре» і «погано», кожен хоче осавить слід десь там. І все для того, щоб згадали, коли нас уже тут не буде. Коли це станеться? Скільки у нас є часу? Чи буде наше «завтра»? Часу на сповідь дуже мало. Ми йдемо кожен сам по собі, роблячи помилки. Ми тягнемося до неба, хоча ніхто і не бачив сонця, тому що ми сліпі. Давно вже не стоїть питання що було раніше-курка чи яйце. Зараз важливо на чому можна зрубати більше бабла: на курок або яцах?

Ми володіємо фізичної оболочной, і не дивлячись на рівень розвитку, статус, стать чи вік людини вся наша логіка працює тільки в одному напрямку – як зробити комфортне його (тіла) існування. Скільки коштує твоє майбутнє? Скільки ти готовий за нього заплатити? Або правильніше буде питання не скільки, а кому і коли заплатити? Може бути в цьому і є суть людського егоїзму. Він перетворився в масову тенденцію: заробити грошей, купити путівку і поїхати подорожувати по готелям в Трускавець, Дрогобич, або Моршин. У глобальній гонці за успіхом (грошима і владою) нам немає справи до речей, які впливають на нашу підсвідомість, нам хочеться пролізти в ті вузькі двері матеріального успіху і закрити їх за собою… Але якщо закриваються двері, обов\’язково де-небудь відкриваються інші. І ми йдемо туди, тому що наше життя-це не річ, яку можна придбати і відчувати себе щасливим. Наше життя – це процес. Процес відкривання і закривання дверей. І будьте обережні, бо ніхто не знає яка з них вхід, а яка вихід. Вихід із життя – смерть.

спеціально для

jak-namaljuvaty.pp.ua