В душі осінь

Знову звичайна осінь, і мені вона не подобається. Мені взагалі нічого не подобається. Весь мій світ кудись зникає, емоції вбивають мене. Чому саме зараз? Так влаштований організм, в цю пору думки атакують мозок сильніше ніж зазвичай. Вони поїдають мене, не дають спокою. І здається ніби я змінився. Дивно, я перестав сприймати все близько до серця, все по іншому, і цього ніхто не знає, крім мене. Раніше я просто чекав літа. Я чекав, чекав, ось прийшло літо і відразу осінь. А де літо? Де теплі дні? Вони пішли крізь мене. І як би сильно я цього не хотів вона всерівно буде. І так важко визнати що ти слабкий, від тебе
нічого не залежить, а навпаки ти всім зобов\’язаний.

Потім я беру аркуш паперу і починаю писати. Тому що ніколи не пишуть, якщо все добре. Як сказав класик писати і писати треба коли вже не можеш терпіти. «На серце ржа, а на душі вобще какашки… » Банальні рядки, але читати то всерівно ніхто не буде, а я то знаю що в них суть і сенс, і відсутність сенсу життя. Я самотній? «Так», – сказала тиша, – і ти останешся таким назавжди». Може бути дзвінок телефону змусить встати і на хвилину відволіктися, забути про все. Ні, все вконтакті! Телефон?? Не, не чув… Хто зрозуміє божевільного? А хто такий божевільний? Це звичайна людина, якій хочеться вірити.

Спеціально для

jak-namaljuvaty.pp.ua