Легка параноя чи я маніяк?

Що робить людина приїхавши жити в інше місто? Звичайно ж він шукає це саме житло. Ось і я звичний до оренди зняв квартирку. Не дорого і загалом все нормально, але…

Ох якби не це «але».

Так от квартира довгий час була житлової і здається перший раз, і в загальному то тут є все необхідне. Меблі, посуд, пастель. Живи — не хочу, як кажуть.

Але є незрозуміла заковика. Мені тут не подобається. Я відчуваю дискомфорт, перші ночі прокидався щогодини. Та й зараз кошмари сняться замість звичайних снів. Так само є відчуття присутності. При тому що раніше я до подібних «привидам» ставився позитивно, то зараз це вилилося в легку параною.

Аналізуючи ситуацію думаю про те що могло послужити причиною:

1) Незвичний місто і нова квартира відкидаються відразу. Я вже неодноразово бував в такій ситуації.

2) Тонкі стіни і двері. Коли сусіди відкривають свої двері мені здається що ключами крутять в моєму замку.

3) Є підозра що минулий мешканець ем… помер.

4) Тут повинні бути вже маячні причини на яких і тримається параноя, але я їх віддаю перевагу контролювати логікою.

Додатковим чинником служить мій умовно кажучи езотеричний погляд на світ. Тобто я допускаю, що пункт три може мати не маячну, а реальну природу. Однак цей фактор дозволяє мені стримуватися. Тому, що якщо це не просто параноя, то страх досить погана реакція. Якщо це параноя, то я реально марю і це можна ігнорувати.

Эзотерический взгляд на мир

Отже що я з цим усім робити?

По перше намагаюся міркувати логічно. Тому, що це саме та ситуація, де переважання лівої півкулі є благом.

По друге використовую одне простеньке колдунство, яке кілька років тому застосовував на прохання при аналогічній ситуації в чужому житлі. Так як параноя не проходить незважаючи на колдунство, то укріплююся в думці що її передумови мають маревний характер.

По-третє, я все ж з\’їду ближче до кінця місяця. Минуло два тижні, а я замість того щоб звикнути, дві останні ночі сплю з увімкненим нічником. Ще розвитку її мені не вистачало, щоб потім вона переслідувала мене скрізь….

Паранойя